(Вірш присвячений моєму чоловікові в честь його 50-річчя.)
Доторкнуся до твоїх сивин,
Ти всміхнешся - зморшок ціла зграя
В кутики очей повибігає.
Часу плин. Ах, часу швидкий плин...
Як на тебе схожим став наш син!
У альбомах ще не пожовтіли
Фотографії, із тебе молодого.
А вже осінь перейшла дорогу.
Майже всі берізки облетіли.
І дощі, дощі заморосили.
Ти не той. І я давно не та.
Друзі, посоліднівши, старіють.
На очах ровесники сивіють.
Так, твоя чуприна ще густа,
Але якось зблизились свята...
Рідний мій, сьогодні п’ятдесят
Стукнуло тобі, як кажуть люди.
Хай для тебе світлим день цей буде.
Найгарнішим з особистих свят.
Глянь, який барвистий листопад!
Мов для тебе доля зберегла
Розмаїття кольорів осінніх.
Не сумуй, що роки - швидкоплинні.
Дякуй Богові, що хоронив від зла.
Що добром стежинка поросла.
Що під ясним небом, в мирний час
Ти минаєш п’ятдесяту віху,
Що обходить нашу хату лихо,
Що маяк спасіння не погас,
Дух Святий веде у вічність нас.
І нехай старіє наша плоть,
Скаче тиск, буває - крутять руки.
Наша втіха - діти та онуки.
І благословляючий Господь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ото ж дуже добре, гарно та поєтично. Радію за Вас, що зберегли любов та злагоду. Життя, як одна мить, проходить. Але вічність впереді.
Хай щастить Вам и дальше!
Комментарий автора: Iоній, дякую Вам за гарні слова і побажання - хай дійсно буде так. Час летить дуже швидко і не зогляділися коли воно вже набігло 50 моєму чоловікові, та й я недалеко від нього відстала. Як добре, що перед нами ціла вічність.
Татьяна
2012-02-17 09:39:44
дякую вам за ніжність і любов, так хочеться в 50 теж мати таке мудре, глибоке і любляче серце .
Гамла - женя блох Название города произошло от ивритского слова"гамаль"-верблюд.Очертание горы на которой был построен город,напоминает верблюжий горб.Первые упоминания об этом городе относятся к бронзовому веку.Это была небольшая крепость.Но во втором веке до Р.Х.она была разрушена.В 60г.историк Иосиф Флавий был одним из тех,ктоукреплял городскую стену.В это время там живут мирные жители сбежавшие от римского ига.Первым пытался покорить крепость римский наместник царь Агриппа Второй.Семь месяцев длилась осада.Но Агриппа вынужден был отступить.Через время к городу приступили три легиона,которые в течении трех месяцев осаждали город.И город пал.Теснимые на самую высокую точку горы,потеряв надежду на спасение,жители-в том числе дети и женщины,старики-бросались вниз в Глубочайшее ущелье.И в небо улетало эхом:"Шма,Исраель".Слушай Израиль.Бог определил границы Израиля,но почему сегодня так многим хочется на этих исторических местах провести границы 1967 года?
А мне хочется,чтобы Израиль понял смысл той последней молитвы Гамлы"Слушай Израиль,Бог Един".
