Cердца – с обычными вразрез,
Светлее самой тёмной ночи,
Когда всё бесполезно, бес…
Среди бессилья многоточий,
Сердца-лучи отводят стресс,
А их не много, между прочим.
Слова, летящие в портрет
Стают привычными с годами.
Молчанье глаз: ни да, ни нет,
Потрогать можно лишь руками…
Слова пройдут сквозь силуэт,
С другими встретясь голосами.
И каждый век какой-то сбой,
И за церковными свечами,
Приходит время не с мольбой,
А с автоматом за плечами.
За строем вновь шагает строй…
На небо длинными ночами.
2010
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
Мифы (Не Рильке) - Светлана Шербан Стихи были нужны для объяснений с возлюбленным. Но это было напрасной затеей. Бесполезной. Зато искренней.
