К Тебе моление моё, мой Иисус
Прими молитву Ты мою из слабых уст
Прости, помилуй и омой в Святой Крови
Наполни сердце, душу, дух огнём любви
Яви мне милости Твоей бесценный дар
Что бы в груди моей пылал любви пожар
Чтоб мне любовию Твоей людей любить
Чтоб волю исполнять Твою и ею жить
Благодарение всегда в устах иметь
И медью звонкою по жизни не звенеть
Прошу, помаж глазною мазью мне глаза
Чтоб видел ясно я, что можно, что нельзя
Кого обидел, чтоб прощение просил
И на пустые споры чтоб не тратил сил
Что бы в беде всегда спешил другим помочь
Не рассуждая - за окном что, день иль ночь
Прими молитву из глубин моей души
Воздай мне явно, что прошу Тебя в тиши
Твоею милостью жива душа моя
Тебе мой Бог во век и Слава и Хвала.
Прочитано 9859 раз. Голосов 7. Средняя оценка: 4,86
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Какая молитва! Спасибо. Комментарий автора: Мир Божий вашему сердцу и да наполнит Господь наши уста тем в чём нуждается наша душа.
женя блох.
2009-03-25 08:20:15
Да,брат прочувствовал! Комментарий автора: Божиих благословений вам и милости.
Лилия
2009-03-26 05:24:24
Спасибо брат за прекрасную молитву. Очень трогательная и живая. Комментарий автора: Благодарю сестричка за ваш отзыв, да благословит и вас Господь
Дина Маяцкая.
2009-07-27 02:52:46
Мне так понравились слова "и на пустые споры чтоб на тратил сил"...я такого же мнения! Мы поняли друг друга? Благ тебе от Господа, браток! Комментарий автора: Рад что понравилось. Будь благословенна Господом.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
